Високосний день був введений римським імператором Гаєм Юлієм Цезарем 1 січня 45 р. до н. е.

Високосний День був придуманий для того, щоб вирівняти годинні зрушення в юліанському календарі. Він був введений римським імператором Гаєм Юлієм Цезарем 1 січня 45 року до н. е.. Схему нового літочислення придумали кілька астрономів, роботу яких очолював Созіген. Учені вирішили приймати за астрономічний рік 365 діб, 6 годин. Оскільки в окремі добу 6 годин не можна було віднести, було придумано раз в чотири роки збільшувати астрономічний рік на одну добу. Високосним Днем стало 29 лютого кожного року, який кратний чотирьом.
Відомо також, що в римському календарі лютий вважається останнім місяцем року. А Високосний День формально був другим двадцять четвертим лютим. Вперше він був зафіксований в календарі в 45 році до н. е.. Сам Цезар не застав другий високосний рік після його введення, оскільки був убитий. Після його смерті почалася плутанина з літочисленням, жерці протягом 36 років вводили Високосний День кожні три роки. І тільки з приходом до влади імператора Августа правильний порядок нарахування додаткового лютневого дня було відновлено. У 1582 році Папа Римський Григорій XIII реформував календар з урахуванням весняного рівнодення і вніс цілий ряд винятків по тому, які роки можуть вважатися високосними.